Roxolana - Люди Як Кораблі

Я не твій брат, ти не сестра моя

Ніколи не розказуй мені

Хто і в чому є винен на нашій землі

Люди, як кораблі



Кожен пливе, поки хвиля несе

І поки глибока вода-а

Глибока і темна до самого дна

До самого-самого дна

А до берега тихо хвилі несуть

Поранені душі живих кораблів

А від берега знову в море ідуть

Ті, хто вірив і правду знати хотів



На глибині зустрічаються всі

Так, ніби в морі місця нема-а

І труться бортами, аж стогне земля

Від зависті, підлості й зла

Хтось не доплив, бо йому помогли

Набрати повні трюми води-и